Світанок

Я починаю тебе відчувати Твій запах з думками роками шукати Чекати та мріяти - зустріч плекати Й блаженне незнання - тебе цінувати Від страху втекти, чи його подолати? Сміливість знайди, щоб із ним існувати Згубили себе у руїнах із болю Не правда це ми, лиш ховались від долі Не дури дурного, не чіпай чужого Піде сніг весною, нічого страшного Люди гріють руки і не люблять ранок Але після ночі прийде знов світанок Я чую як люди говорять неправду Так впевнено вірять, що аж стає страшно І як довіряти комусь чи собі? Як світ цілий завжди купався в брехні І той стукіт серця забути не в змозі Сидіти й співати на твоїм порозі Будь вірним собі, полюби свою слабкість У тебе є ти, вже самотнім не станеш Не дури дурного, не чіпай чужого Піде сніг весною, нічого страшного Люди гріють руки і не люблять ранок Але після ночі прийде знов світанок Світанок (світанок) Світанок (світанок) Світанок (світанок)