Прокинься, воїн!

Чому не все бачить людина?

Лиш тіні нам падають в очі

І навіть в сувору годину

Лишаємось в темряві ночі.

Нехай прозріє, встане сплячий!

Дістань же зброю, ти вояк!

Невже, народе, ти ледачий?

Невже змирився жити так?

Коли б лилась із кобзи пісня

Розквітнув миттю рідний край,

Просохли б ці нечисті води,

І згинув слід байстрючих зграй!

Вставай, козак, не раз доводив

Усім запеклим ворогам,

В чом сила нашого народу

І не підвласно це рокам.

Заради честі, в пам'ять роду,

Тримай свій прапор й буде так!

Красує гордо в непогоду

Всім ворогам назло наш стяг.