Десь надходила весна
У куточках на вустах
Наливалися жита
Я сказав їй: золота!
Одвернулась і пішла
Мовби кликала іти!
Оглядалася вона
Почали тумани йти
Я сказав: не любиш ти!
Стала. Глянула. Промовила
От і осінь вже прийшла
Так любить? – кажи. Та швидше ж бо!
Сміх їй блиснув мов кинджал
Зажуривсь під снігом гай
Я сказав їй: що ж. Прощай!
Враз сердечним теплим сяєвом
Щось їй бризнуло з очей
Сизокрилою голубкою
На моїх вона вустах!
Десь надходила весна
У куточках на вустах
Наливалися жита
Я сказав їй: золота!
Одвернулась і пішла
Мовби кликала іти!
Оглядалася вона
