Я хочу сказати, що те, що відбулося в Москві — це така комедія
Що цивілізований світ не знає, як на це дивиться
Це все одно...
Це все одно, якби Іван Степанович Плющ сказав...
Як умру, то поховайте мене на могилі
Серед степу широкого на Вкраїні милій
Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі
Було видно, було чути, як реве ревучий
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте
І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути незлим тихим словом
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте
І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути незлим тихим словом
Як понесе з України
У синєє море кров ворожу
Отоді я і лани, і гори
Все покину і полину
До самого Бога молитися
А до того я не знаю Бога!
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте
І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути незлим тихим словом
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте
І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути незлим тихим словом
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте
І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути незлим тихим словом
Поховайте та вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю волю окропіте
І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути незлим тихим словом
Ви знаєте, який знаменний час завітав вже до нас
Розвалюється гнила Російська імперія
