Навпаки

Потроху помира' надія у світле майбутнє,

поезія не діє, та не може ще не бути,

не затупились пера, не затих для літер вітер,

посміхнувся Люциферу, кави випив, соплі витер!

Зробив репост на ЗСУ і задонатив,

вже зрозуміло, що не дотече сльоза до НАТО…

Уміємо просити, та настав час будувати!

Візьми культурне сито, брате, — скільки буде вати?!

У мізках протиріччя, тож куди ідемо?

Наша країна півсторіччя знаходиться в демо…

І щоб вийшов хіт, треба брати вище планку, —

не достатньо одягнути під костюми вишиванку!

Не достатньо моралізувати з вищих паств.

Не достатньо мобілізувати нищий пласт.

Не достатньо просувати масам музику пустот.

Звісно, якщо ми країна із людей, а не істот!

Я втомився від дула війни,

тут немає моєї вини,

я не вірю в майбутнє, де ми

знімемо лапки.

Популізм одягають, як грим,

вже не буде повернено Крим,

і я бачу майбутнє таким…

А я навпаки!

Збираю всоте ці рядки свої в пісні, як в соти!

Моя надія ще жива, ще поки що трьохсота!

А тому рими, ніби ці смертельні кулі, звісно

я промахнусь на стрільбищі, але поцілю в пісні!

Щоб судити міністрів, не треба юрисдикції,

мені достатньо мізків, сили духу, ну і дикції!

Не заплітайте сіті, не годуйте банкнотами,

в моєму творчому світі інвестує банк нотами!

Потопу вже не буде, чули, як у Ноя,

та як би не кидало човен, — я один в каное!

Пройшли деканів, є дипломи університетів,

та залишається із Хамів виростить Яфетів!

Та для цього не достатньо Ліги Сміху і Кварталу!

Не достатньо української я чую кулуарами!

Не достатньо збудувати віллу із гробів.

Звісно, якщо ми країна із людей, а не рабів.

Я втомився від дула війни,

тут немає моєї вини,

я не вірю в майбутнє, де ми

знімемо лапки.

Популізм одягають, як грим,

вже не буде повернено Крим,

і я бачу майбутнє таким…

А я навпаки!