Відчай

Сміятись буду, хоч плачуть очі,

Я проти тебе – день проти ночі...

Зів'ялі квіти на дощі –

В моїй душі, в моїй душі.

Що плачуть очі – не питай,

День проти ночі. Самота.

Зів'ялі квіти на дощі –

В моїй душі, в моїй душі.

Що плачуть очі – не питай,

День проти ночі. Самота.

Я. Ніч. Вмираю поранений.

Білим озером простирадло.

А коло серця печаль – гадиною.

Та не зарадити, ні порадити.

А поїзд кричить – аж за городами,

Прощається нині суворим клекотом

Із тим, що вранці війною народжений

З вогнем і болем в серці поетовім.

Цей світ байдужий, а люди грубі.

Фальшива ніжність, фальшива ласка.

Він любить гроші, брехню і трупи,

Ховається нині за славую казку!

Зів'ялі квіти на дощі –

В моїй душі, в моїй душі.

Що плачуть очі – не питай,

День проти ночі. Самота.

Зів'ялі квіти на дощі –

В моїй душі, в моїй душі.

Що плачуть очі – не питай,

День проти ночі. Самота.

Я. Ніч. Вмираю поранений.

Білим озером простирадло.

А коло серця печаль – гадиною.

Та не зарадити, ні порадити.

Зів'ялі квіти, ідіть чорту в зуби!

Вуста сміються, а серце плаче.

Холодні будні, жорстокі люди.

Я, мов локатор, крізь хмари бачу.

Про тебе, світе, співати буду,

Сміятись буду, хоч плачуть очі,

Вставати буду вселюдським бунтом:

Я проти тебе – день проти ночі.

Зів'ялі квіти на дощі –

В моїй душі, в моїй душі.

Що плачуть очі – не питай,

День проти ночі. Самота.

Зів'ялі квіти на дощі –

В моїй душі, в моїй душі.

Що плачуть очі – не питай,

День проти ночі. Самота.