Зима

Холодні і тихі зимні поля Сніг вкриває мою землю, де сплять чиїсь імена Сніг вкриває її глибокі рани Щось відчуває вона? Все завмерло, все спить Тільки вітер малює на своєму холсті Його фарби — тоска і тривога І немає нічого, окрім пустоти Чи це хтось відчуває? А небо біле, як той сніг І різниця між ними відсутня Нема горизонту, розмито-розмито Як моє минуле і моє майбутнє Так буває? Чорна пляма, що в зошиті життя мого виходить за поля Руйнує те, що створювалось роками Як емоційна яма, як кома моральна Зима, я відчуваю тяжкий твій подих Я добре знаю твої руки на дотик І кожного року всі рани глибокі Лишаються в твоїх долонях зморшками Я знаю тебе Від першого снігу, який так сильно і казково вабив мене Тепер ти стала інша, і хода повільніша А в очах твоїх тьмяніє сива тиша Чи ти ще пам'ятаєш мене? Чи ти ще пам'ятаєш? Нехай нас вкриє тихий сніг І забере в свої обійма Тримай моє тепло в собі Не відпускай тендітні мрії Ми там, де зорі у пітьмі Шукали шлях і йшли наосліп Тримай моє тепло в собі Не відпускай! А небо біле, як той сніг І різниця між ними відсутня Нема горизонту, розмито-розмито Як моє минуле і моє майбутнє Так буває? Чорна пляма, що накриває всесвіт без любові, без жалю Стирає те, що колись ми відчували У цій млі лишає промінь останній Нехай нас вкриє тихий сніг І забере в свої обійма Тримай моє тепло в собі Не відпускай! Ми там, де зорі у пітьмі Шукали шлях і йшли наосліп Тримай моє тепло в собі Не відпускай! А небо біле, як той сніг