Немов невгамовний

Ось чоловік прожив довгий вік

Від долі не втік, бо не зміг

Йому все одно вода чи вино

На скроні давно випав сніг

І він немов невгамовний

Несе свій біль невимовний

Увесь в емоціях повний

Давно урвався терпець

І біль ніяк не вщухає

Давно ніхто не чекає

А він і далі шукає

Де ж той щасливий кінець

Ось дивина правда одна

Все ближче до дна – не біда

Бачив вогні десь вдалині

Та тільки одній все віддав

І він немов невгамовний

Несе свій біль невимовний

Увесь в емоціях повний

Давно урвався терпець

І біль ніяк не вщухає

Давно ніхто не чекає

А він і далі шукає

Де ж той щасливий кінець

Ось де вона та височина

Він видерся на й полетів

Так падали сни за мить до весни

Нарешті здійснив, що хотів

І він немов невгамовний

Несе свій біль невимовний

Увесь в емоціях повний

Давно урвався терпець

І біль ніяк не вщухає

Давно ніхто не чекає

А він і далі шукає

Де ж той щасливий кінець