Пам'ятаю вогонь, пам'ятаю тебе,

Твої губи, які цілували мене,

Все скінчилось, на жаль,

В моїм серці печаль

То палає, то спить,

Але серце болить.

Ти була як вогонь, розпалила мене,

Ті запалені очі бажали одне.

Ти лишила мене, я не плачу – сміюсь,

Але в очі твої більше я не дивлюсь.

Я благаю, ні, залишись, постій,

Серце моє не край.

Кожні ночі - дні я пишу листи

Тобі так і знай.

Згадаю день, в якому разом ми,

Забуду ніч в обіймах самоти.

І лиш ім'я твоє звучить в устах

І запалює з новою, новою силою нас.

Знаю я, що між нами провалля стіна, Знаю я, що то тільки є моя вина.

Я караюсь і мучусь, але не здаюсь,

І у мрії твої знову я повернусь.

Я молю тебе лиш пробач за все

І будуй любов знов.

Згадаю день, в якому разом ми,

Забуду ніч в обіймах самоти.

І лиш ім'я твоє звучить в устах

І запалює з новою, новою силою нас.

Щось не так, я забув справжнього життя смак,

Те, що сталось, не гадалось навіть у жахливих снах,

Я пригадую про зорі – срібні зорі вночі, Такі яскраві і лагідні, як ясні очі твої.

Все скінчилося раптово – і тебе поруч немає,

Довгу зоряну ніч самотній ранок міняє, Але душу мою темні тіні вкривають,

І згадку про тебе кудись далеко ховають.