Летіла зозуля через мою хату,

Сіла на калині, та й стала кувати.

Ой, чого, Зозуле, ой, чого ж ти куєш?

Хіба ти, Зозуле, добро мене чуєш?

Якби не чувала, то би я не кувала,

Про тебе, дівчино, всю правду сказала.

Ой, Боже мій, Боже, да що я наробила?

Козак має жінку, а я полюбила.

Козак має жінку, ще й діточок двоє.

Ще й діточок двоє, чорняві обоє.

А я ж тих діточок та й не понаймаю,

З тобою, Марусино, в саду й погуляю.

Гуляв Козаченько неділю й дві ночі,

Прийшов Козаченько до дівчини в гості.

Ой, Боже мій, Боже, який я удався,

На чужій сторонці за жінку признався.

Не так же за жінку, як за дві дитини,

Розкололось серце на дві половини.

Летіла зозуля

Наталія Шевченко