Потяг

Перший куплет:

Що це за потяг чекає на нас на пероні?

Ми безборонні удвох із тобою, ми тут сторонні.

Це ось Господь на троні, це ось його стрижені скроні.

Сонце в його короні. Військо стоїть в обороні.

Вивезіть нас, святі, за межі нашої мови.

Ось вантажаться до вагонів кур’єри і вдови.

Ось вантажаться різники, ось вантажаться діти.

У нас попереду ціле життя, аби мучитися і радіти.

Приспів:

Що це за потяг, боже, але що це за потяг.

Я знаю що тут було раніш, я знаю, що буде потім.

Я знаю, що треба сприймати молитву, як засторогу.

Але головне, що я пам’ятаю зворотню дорогу.

Другий куплет:

Дві тисячі миль на захід. Дві пересадки.

Дивні порядки в цьому світі, жорстокі порядки.

Той, хто пройде цей шлях до кінця, матиме що забути.

Любов винайшли люди. І знищили люди.

Хто чекає мене з того боку дороги?

Місто приходить до тями після зими та облоги.

Місто гріється, наче підліток, в підземному переході.

Б’ється місяць, мов серце, у неба на споді.

Приспів:

Але що це за потяг, Боже, що це був за потяг!

Я вийду на ранок на сонну бруківку потай.

Я полюблю міста, в яких мені випаде бути.

Зі мною лишається те, що не можна віддати й не можна забути.