ВИМОЛИВ

Пам'ять дощами вимило

Розум вітрами вимело

Хто тебе, мила, вимолив?

Хто тебе з неба виманив?

Звідки ти щастя випало?

Взяло мене і випило

Хто тебе в Бога вигадав?

І для чиєї вигоди?

Я тебе, мила, вимолив

З Божого саду виламав

І небеса відкрили ми

І обгорнули крилами

І не забракне сили нам

Поки шепочуть губи

Мила, а хто ти, мила?

Любий, а хто ти, любий?

Мила, а хто ти?

Любий, а хто ти?

А не було вже виходу

Окрім дурного випадку

Сам ти мене і вихопив

Як випадкову вигадку

Сам же мене і вимислив

Сам же мене і вичислив

І як пречистий вимисел

Поміж рядками вичитав

Я тебе, мила, вимолив

З Божого саду виламав

І небеса відкрили ми

І обгорнули крилами

І не забракне сили нам

Поки шепочуть губи

Мила, а хто ти, мила?

Любий, а хто ти, любий?

Я тебе, мила, вимолив

З Божого саду виламав

І небеса відкрили ми

І обгорнули крилами

І не забракне сили нам

Поки шепочуть губи

Мила, а хто ти, мила?

Любий, а хто ти, любий?

Я тебе, мила, вимолив

З Божого саду виламав

І небеса відкрили ми

І обгорнули крилами

І не забракне сили нам

Поки шепочуть губи

Мила, а хто ти, мила?

Любий, а хто ти, любий?

Любий, а хто ти, любий?

Мила, а хто ти?

Хто ти?

Любий, а хто ти, любий?

Мила, а хто ти?

Люба, хто ти?

Любий, а хто ти? (Мила, а хто ти?)