Коник-сірячок

Я мав колись-то коника,

Що звався Сірячок.

Я дав його раз дівчинці

Проїхать на товчок.

Цок-цок, під копитом камінь-камінець,

Наздогоняє вітер-вітерець!

Коник скаче, я не плачу,

Бо я хлопчик-молодець!

Вона шмагала коника

Ще й била батіжком,

Вона ганяла коника

Болотяним лужком.

Цок-цок, під копитом камінь-камінець,

Наздогоняє вітер-вітерець!

Коник скаче, я не плачу,

Бо я хлопчик-молодець!

Навіщо дав їй коника?

Я дуже шкодував.

І вже ніколи коника

Дівчаткам не давав!

Цок-цок, під копитом камінь-камінець,

Наздогоняє вітер-вітерець!

Коник скаче, я не плачу,

Бо я хлопчик-молодець!

Цок-цок, під копитом камінь-камінець,

Наздогоняє вітерець,

Коник скаче, я не плачу,

Бо я хлопчик-молодець!