Ненько

Так, ми досі прокидаємося в Києві Та змінилось щось у кожного в очах Так, ми досі прокидаємося з мріями Хоча, лягаючи, тримаємо меча Ми неначе стали іншими, та у нас єдина мета Навіть не маючи крила, здійняти в небо літак Щоб побачити знов тих, за ким сумував Кожну втрачену мить у землі заховав Кружляє над вільною землею Наче рідний серцю білий птах Я благаю: не питайся, неню Назавжди з тобою білий птах Ой не питай, не питай, ненько, що в душі Ой не питай, не питай, ненько, чом болить Я б написав, написав тобі ще б вірші Я б написав, написав, чому так болить Ой не питай, не питай, ненько, що в душі (що) Ой не питай, не питай, ненько, чом болить (о-о-о) Я б написав, написав тобі ще б вірші (вірші, о-о-о) Я б написав, написав, чому так болить (о-о-о) Як не згадати той ранок біля хати Коли справжні ракети дарували світанок Я збираю маленьких, щоб нікому не віддати Ми лишаєм усе, але з ціллю повертатись До рідних, друзів та справ І не треба додаткових тут мап Вільний подих вдома — це сильний знак Батьківщина може бути лиш одна Хто б що не сказав А життя це від пригод Перемога — це ва-банк Ми поставим на всі сто Ой не питай, не питай, ненько, що в душі Ой не питай, не питай, ненько, чом болить Я б написав, написав тобі ще б вірші Я б написав, написав, чому так болить Ой не питай, не питай, ненько, що в душі (що) Ой не питай, не питай, ненько, чом болить (о-о-о) Я б написав, написав тобі ще б вірші (вірші, о-о-о) Я б написав, написав, чому так болить (о-о-о)