Доля

Я наче птаха літала

Шукала долю свою

Весни свої рахувала

Мамо, може я його не знайду

Дістала аж небокраю

Спіймала сонце й луну

Я наче мавкою стала

Та для кого заплітаю косу

Коли доля мовчить

То сумна і дівчина

Серце пече

Особливо вночі

Бо немає того

Як хотіло б воно

Віддавати тепло

Та немає його

Коли доля мовчить

Голосніше кричи

Як сонце знов я палаю

Щастя нема без жалю

Лиш в серці знов не світає

Мамо нащо дити як не люблю

Коли доля мовчить

То сумна і дівчина

Серце пече

Особливо вночі

Бо немає того

Як хотіло б воно

Віддавати тепло

Та немає його

Коли доля мовчить

Голосніше кричи

Лісами полями

Ходить чорнобрива

Не питайся мамо

Чому зажурилась

Мов росою зрання

Сльозами умилась

Не питайся мамо

Чом доля моя не мила

Коли доля мовчить

То сумна і дівчина

Серце пече

Особливо вночі

Бо немає того

Як хотіло б воно

Віддавати тепло

Та немає його