Блукач

Колить, болить й сказати нема кому

Ходить не спить (не може від голоду).

Крутить пожовклий місяць, всміхається -

Вийде з-за хмар і знову сховається.

Тишу розріже й ехом розкотиться -

Серед зими блукати доводиться:

В холоді лютім як би не згинути,

Весь час посеред неба відкритого.

Гріла вода - тепліша, бо ледь не змерз,

Хай-но пробачать ті, в чиї хати вдерсь.

Хочеш-не хочеш - станеш мов лютий звір

Мов все життя блукаєш між сивих гір.

Дивляться очі наче крізь білу млу,

Мов гулкий рокіт кожен ледь чутний звук -

Так і блукав між небом і землею,

Мов сам не свій, а ведений силою.

Як не хотів,

Як не старавсь -

В жодному з очей не мав,

Та й заревів

До самих хмар

Й бродить десь бо сну не знав.

Свищуть щосил,

Гнуть до землі

Люті вихрі вітряні -

Той, щез би, водив,

Ледь не довів,

І лишив лиш білий сніг.