Трава

Давай ми порахуєм сліди?

Усі, де ми разом

Усі, де нам добре

Рахунок зупинився на три!

А далі нам смішно,

Рахуємо вічність

А знаєш, ми боялись що час

Відійме наш космос

І зробить нам рани.

Найбільше було лячно за нас,

Аби не одному

Лишитися рано

Колись трава

Шептатиме за нас слова.

Колись цей дощ

Змиватиме чужі гріхи.

Колись зима

Розкаже їм про нас дива.

Зігріє

В ліжку без вина

Ми бачили як люди горять!

Горять і згорають!

Лишаючи попіл

Як мрії і надії летять

Вниз і угору!

Зникаючи в небі

Боятись і ховати в серцях:

Страх - то не зброя!

Давай так не будем!

Стояти й цілуватись в дощах

Забити на час

Бо нас тільки двоє