Люблю

Небо відпускає мене лишень коли я не хочу

На сивій почві залишу тільки багряний почерк

Ніби готовий вже до чогось великого

Будувати вже ніколи, став писати вже інколи

Тіки не так, якщо піти в забуття

То як мс на бітах, рима рве дах

Та я не вже писати її кожен раз

Хто вони? Та що їм треба від мене?

Не розумію але так люблю

Коли під сценою танці я це так люблю

чую біт, який тече в тобі

та на відміну від

всіх моїх візаві

хто його зрозумів, ти не один такий

у серці палає та не по злому бо

слідкуємо за пульсом, багаття локалізовано

добре що заходить, трек "лютий" як в цьому році

всі люди його розносять, пофіг багатий чи босий

бо мій флоу - кулемет, мікрофон - скіпідар

тож починаєм жару, потім треба лягати спати