Карна

Жевріє свічка вдалині в віконці

Вогонь неначе обпікає серце й дух

Тепло не гріє дім, що вже порожній

Він стоїть між диму й розрух

Її голос то луна

Вона назавжди сама

Карна

Ой Карна

Як навчитись з цим жити?

Карна

Як плачеш ти

Коли назавжди йдуть діти?

Смерть і любов нерозлучні

Ні час, ні вічність не зітруть ці шрами

Без мами лишилася дитина, чи як без дитини лишилася мама

Оплач їх, Карно, відправ у вирій

Рікою покритою млою

Ти здатна жаліти по кожній смерті

Мені би впоратись з одною

Її голос то луна

Вона назавжди сама

Карна

Ой Карна

Як навчитись з цим жити?

Карна

Як плачеш ти

Коли назавжди йдуть діти?