Порцеляна

Раптова зміна, тримаю спину, Ранкова злива мене не дожене. Крокую стрімко і красиво, Житя мінливе, це не злякає мене. Я не прискорю кроки, Хоча мені болить. В моїй душі лиш попіл, І порцеляний пил. Ранкові нерви, автоманеври, Твої забави по склу металом тертя Із наших вікон летять, мов квіти, Із порцеляни крихкі серця. Моя ти улюблена гра, моя програна гра, Я без тебе навчаюсь жити. Твоя я незіграна гра, порцелянова, І уламки сердець, мов квіти. Я не прискорю кроки, Хоча мені болить. В моїй душі лиш попіл. Розлита кава – не хитра справа, То все забава, я не дограла - нехай. Тримаю форму, тримаю спину, Я не зламаюсь щоденний опір вітрам. Суцільні нерви, автоманеври, П'янкі забави, шаленне серцебиття. Із наших вікон летять, мов квіти, Із порцеляни крихкі серця. Моя ти улюблена гра, моя програна гра, Я без тебе навчаюсь жити. Твоя я незіграна гра, порцелянова мла, І уламки сердець, мов квіти. Твоя я незіграна гра, порцелянова мла, І уламки сердець, мов квіти. Я не прискорю кроки, Хоча мені болить. В моїй душі лиш попіл, І порцеляни пил.