Проліски

Ми як проліски (ми як проліски), на весні проросли з землі Ми як проліски (ми як проліски), з-попід снігу вийшли живі Ти обняла нас, заспівала нам Голосами із сивих Карпат І у темну ніч ми пливем Дніпром А над нами тремтить зорепад В ту ніч, в ту, жінка вигнала пітьму В ту ніч, в ту, жінка вигнала пітьму Очі її в вогні Вона боса біжить По гарячій землі Очі її в сльозах Але воля не знає, що таке страх Ми як проліски (ми як проліски), світлі душі у темні дні Ми як проліски (ми як проліски), розлетілись по всій землі Ти віддала нам мову з джерела Колискову із волі й добра І у світлий день відійшла гроза Буде небо у мирних зірках В ту ніч, в ту, жінка вигнала пітьму В ту ніч, в ту, жінка вигнала пітьму Очі її в вогні Вона боса біжить По гарячій землі Очі її в сльозах Але воля не знає, що таке страх Очі її в вогні Вона боса біжить По гарячій землі Очі її в сльозах Але воля не знає, що таке страх