Сумління

Довгий лютий не два три тижні

Купа люду вгадай хто ближній

Все зі шармом ніби десь в Парижі

Хтось дає останнє хтось дає на лижі

В нас аби не гірше як цілі живі

Як не зїздити дахом або на щиті

Десь спокій з морозом в повітрі завис

Кров наших не стигне немов антифриз

Ти бачив їх погляд вогонь і холод

Ти чув їхній голос туман над полем

Вони не ламаються й так по колу

Ми знову питаєм як там довкола

Коли кожен день як день незалежності

Все надто дорого точно не дешево

Точно не соромно точно не брешемо

Все наче сон де ми не завершимось

Навіть звістки не буде вже всі слова не доречні є

Ми звичайні повтори втілюємо в речення

Ось усі наші твори ніколи не здійснять мрії

Ми ніби й не потвори але уникаємо сумління

Навіть звістки не буде вже всі слова не доречні є

Ми звичайні повтори втілюємо в речення

Ось усі наші твори ніколи не здійснять мрії

Ми ніби й не потвори але уникаємо сумління

Потім звикаєш до втрат не правильних вчинків

З віком все більше витрат все ближче зупинка

Навіть коли кажеш собі це в останнє

Не припиняй життя все на свої місця розставить

Хто ти і звідки добрий і злий ти

Зручний і веселий не крайній але не окремий

Скажи для кого ці старання щоб сумніви

Були вечерею яку б ти їв німим

Стільки вже протоптано та наративи

Вкотре схиляють на примарні перспективи

Голова не мудра в думках купа бруду

Думав куплю в Будди мудрість не куплю

Напевно свій досвід в круглу запакую

Присяду на дорогу в останнє прикурю

Пару кросівок згрібаю готівку як крихти

Все так і були головне зостатися відкритим

Навіть звістки не буде вже всі слова не доречні є

Ми звичайні повтори втілюємо в речення

Ось усі наші твори ніколи не здійснять мрії

Ми ніби й не потвори але уникаємо сумління

Навіть звістки не буде вже всі слова не доречні є

Ми звичайні повтори втілюємо в речення

Ось усі наші твори ніколи не здійснять мрії

Ми ніби й не потвори але уникаємо сумління