Холю

Корону золотого сяйва

Мов Сонце у долоні простяг

І зичу тобі свого щастя

Усього в Світі, що його мав.

Палала і спалила небо,

Спокусливо вела у пітьму,

Лилася з губ червоних треба,

Якої я в житті ще не чув.

Молю,

Твій образ у думках я холю,

А серце розрива від болю,

Бо хочу бути там, де ти...

Плачеш,

Півроку ти мене не бачиш,

Невпинно день від дня чекаєш,

Коли вже будем разом ми...

Холю, холю, холю,

Холю твій образ.

Хай же сяє в твоїх руках,

Як на небі згасне Сонце,

В радості і у скрутний час

Скільки битиметься серце.

Ні дня, ні секунди більше -

Я, Сонцезалежний, кохаю дитя ночі.

І, доторкаючись до тебе променями Світла,

Засвічую на небі місяць і віншую зорі.

В час, коли Червона панна світанкова приховає все від зору,

Й в час, коли роздягне небо і розчиниться в пітьмі.

І я із нею за тобою хоч у морок,

Хоч у Ірій...

Двоє

Ходили по небу ті двоє

Ранішня і вечірня зорі

Роздягали небо на горі

В мить як Сонце стрітить місяць

Запалає вгорі небо.

Йтиму, поки не осліпну,

Поки не прийду до тебе...

Щоб навіки залишитись...

Холю,

Подумки я образ твій холю,

Ти стала моєю Святою

І без тебе я не існую...

Молю,

Твій образ у думках я холю,

А серце розрива від болю,

Бо хочу бути там, де ти...

Плачеш,

Півроку ти мене не бачиш,

Невпинно день від дня чекаєш,

Коли вже будем разом ми...

Хочу

З тобою бути дні і ночі,

Дивитися у твої очі,

Літати вдвох у наших снах.

Прийду,

Я до твоїх долонь прилину

І пеститиму як дитину

Тримаючи в своїх руках...