Кімната мовчала

Кімната мовчала І я з нею теж Ми досі не знали Кордонів і меж Ми досі не знали Як жити без міста Без страху, (про)стирадла, глобальних мереж Із озера, що випливло З моїх розчарувань Визирнуть нові вірші Ти де, ти як? Я без весни Так виросла, поглянь Як же в житті не спішить? Сумую за мною З минуліїх днів Під ранок карниз Над віконням збілів Під ранок відчую лиш тугу за краєм Побачу лиш зграю із сірих птахів Із озера, що випливло З моїх розчарувань Визирнуть нові вірші Ти де, ти як Я без весни Так виросла, поглянь Як же в житті не спішить? Себе я могла знайти в кожному квадратному сантиметрі тієї кімнати На кожній поличці чи сторінці блокноту Ніхто й ніколи не пізнає ту кімнату так добре й глибоко, як знала її я Власне, ніхто так не пізнає і мене Ми залишаємо по шматочку серця всюди, де зупиняємось Деякі з нас залишили його десь повністю Із озера, що випливло З моїх розчарувань Визирнуть нові вірші Ти де, ти як Я без весни Так виросла, поглянь Як же в житті не спішить?