Післямова

Стоять ліси в смарагдовій задумі.

Гудуть вітри на висях гір.

Співає море в білім шумі,

І світять бризки синіх зір,

І молоком пливуть у вирій хмари.

Сміються ранки голубі,

В поля пастух жене отари,

І сонце грає на трубі.

Всі голоси, і бурні, і спокійні

Глибоких надр і височин

Ввіллються в душу гармонійно

Потоком вражень і хвилин.

А ти, поете, всю красу з’єднавши,

Різьби карбовані рядки,

Рокам і пристрастям віддавши

Словами списані листки