Перша помилка

Ніч дбайливо стискає потилицю дня,

Коли той, некваплячись, підійшов.

Ми з тобою - маленька щаслива сім'я

І нам липне пісок до підошов.

Але часто чую твій голос по телефону,

Ти ув'язнена у вежі зі скла, я у бетонній.

І кожна хвилина зустрічі на вагу золота,

Коли п'ятниця тиждень потягне на дно,

Ми в обіймах зіллємось і з ним разом потонемо.