Ріка-море-океан

Світло, падало безліч зірок,

З ріки у море, а з моря в океан.

Човен одинокий серед вод,

Що десь від причалу відстав.

Плаче, плаче, десь один художник,

Показати нікому він не зможе

Що так довго тримав у душі.

Плаче, ниє, десь один музика,

Бо в його думках тепер все тихо,

Горіли ноти, сенс життя із ними горів.

Його не жаліє синій шторм,

Та далі і далі він буде плисти.

Най, най, він почує тихий хор

Голосів у своїй голові.

Плаче, плаче, десь один художник,

Показати нікому він не зможе

Що так довго тримав у душі.

Плаче, ниє, десь один музика,

Бо в його думках тепер все тихо,

Горіли ноти, сенс життя із ними горів.

Крізь діру у дошках старих бачу я

Світ страшний і темряву в'язку.

Із ріки у море, з моря в океан

Без подиху я пропливу.

Плаче, плаче, десь один художник,

Показати нікому він не зможе

Що так довго тримав у душі.

Плаче, ниє, десь один музика,

Бо в його думках тепер все тихо,

Горіли ноти, сенс життя із ними горів.