Пізно

Врізаються спогади серце колотить,

Краплинами сльози лягають на стіл.

Стали стіною життєві турботи

Та пізно казати щось, пізно вже йти кудись.

Я лечу, ламаючи крила,

Тобі кричу навіщо в серце впустила своє.

День поступово збігає на ніч

І зорі за мить починають кружляти.

І тільки одна, та, що бачила світ, кличе

Та пізно збиратися, пізно вже йти кудись.

Я лечу, ламаючи крила

Тобі кричу навіщо в серце впустила своє.