Різнотрав'я

Ми немов різнотрав'я що тягнеться в небо до жовтого Сонця.

Погляд губиться в небі, що не охопити в своїх долонях.

Немає ласки більшої за промені в очах,

За дотик твій і серця твого стук.

Сум бере як сідає Сонце й меркне небосхил

Руку мою тримай міцніше щоб я не застиг

Очі ловлять останнє Світло дню в твоїх очах

Я живу бо ти є на Світі у моїх руках...

Ти живеш серед ночі й дивишся зорі , хто їх розсипав

Небо навіть без Сонця сповнене сяйва, сповнене дива.

Сяй допоки не налилися, сяй в усій красі

Сяйте зорі ой сяй же місяць високо вгорі.

Сяй яскраво, наскільки можеш, й ти в нічній пітьмі.

Сяй, щоби міг тебе я бачити доки ще живий.

І вся безодня обрію осяяна вогнем

З глибин наших сердець...

Пам'ятай своє різнотрав'я,

Пам'ятай мене, моя Земле,

Пам'ятай, бо завтра зів'яне

Я не можу надихатися повітрям і надивитись,

Ніц не можу натриматися в обіймах і відпустити.

Піднявшися з Землі у ласках вітру і дощу

Шепочемо під шелест буйних трав:

Чи все Сонце зібрали з неба, як прийде Зима,

Стебла важко схилились до Землі в останній раз,

Сльози-роси на ранок линуть, знов зустрівши день

Я щасливий що в Світ з'явився саме там, де й ти...