Дві мелодії

Вже зоря вечірня запалала в лузі

Та лунають дзвони в ковалевій кузні

І хоч руки й очі в нього чорні-чорні

Та душа вогниста, наче жар у горні!

Як вогню соліста стрінем коваля

І на зустріч нашу візьмем скрипаля

"Слухай но, музико, — скажем скрипалю

Подаруй найкращу пісню ковалю"

Закружляли в танці справжні два маестро

Скрипка і підкова чарували серце

Бо скрипаль з ковалем знають таємниці

Той — дзвінкої пісні, той — дзвінкої криці!

Як вогню соліста стрінем коваля

І на зустріч нашу візьмем скрипаля

"Слухай но, музико, — скажем скрипалю

Подаруй найкращу пісню ковалю"

Лине аж під небо, аж під саме небо

Музика вогню і музика вогненна

Зупинися скрипко, скрипко невблаганна

Бо у коваля є молода кохана!

Як вогню соліста стрінем коваля

І на зустріч нашу візьмем скрипаля

"Слухай но, музико, — скажем скрипалю

Подаруй найкращу пісню ковалю"

Як вогню соліста стрінем коваля

І на зустріч нашу візьмем скрипаля

"Слухай но, музико, — скажем скрипалю

Подаруй найкращу пісню ковалю"

Як вогню соліста стрінем коваля

І на зустріч нашу візьмем скрипаля

"Слухай но, музико, — скажем скрипалю

Подаруй найкращу пісню ковалю

Подаруй найкращу пісню ковалю"

Гей!

Гей!

На-на-на, на-на-на-на-на