Ти саме та

Першим було світло,

Далі вже я і ти.

Променями проникло,

В темряву пустоти.

В ній освітило душі,

В ній возвело світи,

Людині дало заповіт: люби, люби, люби!

Ти - саме та, яку,

Ти - саме та, кому,

По колу десятому,

Далі співатиму, що люблю.

Ти - саме та, яку,

Ти - саме та, кому,

Небо триматиму,

І навіть не знатимеш, бо люблю.

Іноді був занудним,

Іноді як їжак,

Іноді від твоїх ідей,

В мене зривало дах.

Де тепер стеля й стіни?

Де їх новий кордон?

Ми разом, але alone, alone, alone

Ти - саме та, яку,

Ти - саме та, кому,

По колу десятому,

Далі співатиму, що люблю.

Ти - саме та, яку,

Ти - саме та, кому,

Небо триматиму,

І навіть не знатимеш, бо люблю.

Ти - саме та, яку,

Ти - саме та, кому,

По колу десятому,

Далі співатиму, що люблю.

Ти - саме та, яку,

Ти - саме та, кому,

Небо триматиму,

І навіть не знатимеш, бо люблю.