Коридорами

Хмарами по небу сльозами ріками Собі вкоротили віку ми. Німими нервовими криками, Навіщо, скажи мені? Стрілами словами ми були зранені, Впивались болюче всередині, Летіли образи камені, І винні лише самі. Так, залишились спогади, І шукаю погдядом де ти, В мріях я лечу туди... Коридорами, де ми, де ми, По душі, по сердцю шрамами, Із кімнат самотності втекти, Туди де я і ти. Лабіринтами, де ми, де ми, За горами, горизонтами, Відшукати наші два світи, Де тільки я і ти. Стежками ми бігли назустріч босими, Стрічали світанки росами, Поранились зрадами косами, Навіщо скажи мені? Кораблі любові нашої гавані, Розбиті і глибоко десь на дні, Не дістають сонця промені, І винні лише самі. Так, залишились спогади, І шукаю погдядом де ти, В мріях я лечу туди... Коридорами, де ми, де ми, По душі, по сердцю шрамами, Із кімнат самотності втекти, Туди де я і ти. Лабіринтами, де ми, де ми, За горами, горизонтами, Відшукати наші два світи, Де тільки я і ти, Тільки я і ти. Коридорами, де ми, де ми, По душі, по сердцю шрамами, Із кімнат самотності втекти, Туди де я і ти. Лабіринтами, де ми, де ми, За горами, горизонтами, Відшукати наші два світи, Де тільки я і ти. Коридорами, де ми, де ми, По душі, по сердцю шрамами, Із кімнат самотності втекти, Туди де я і ти. Лабіринтами, де ми, де ми, За горами, горизонтами, Відшукати наші два світи, Де тільки я і ти, Тільки я і ти.