Сон

Я бачив уві сні Як схиблена зима У осіні вкрадала Дощі її рясні Я бачив, як весна Зимою одяглась Немов іде вистава Холодна і сумна У супереч весні Вогнем палало літо Загнав людей навколо У стіни їх тісні Беззахисні й малі Не оживали квіти І тліло чорне поле На спаленій землі Здіймався сивий попіл І рвався у небо Що, сповнене бруду Сіріло назавжди Шукало в небі спокій Листя жовтневе Та розбещені люди Не бачили біди Я бачив в цьому сні Як брат вбиває брата І закривають двері Від матерів сини Чув крики голосні Святих вели за грати Чиновні кровожери Не знаючи вини Я бачив, як дітей Замучив дикий голод А хтось заможний поряд Іграв собі у гольф І більшість тих людей Що там були навколо Не знали собі горя І грали свою роль А ви посміхайтесь Це ж все не насправді Це темна дорога І зазвичай всім все одно Й від жаху нехай ми Зачинюєм ставні Прокинувшись від нього Ніколи не заснути знов Врешті-решт ми всі люди Ми все ж таки люди Розгублені люди Що блукають у пітьмі Ми просто хочемо любити І любими бути Без заздрощів, люті Ненависті, брехні І залишається любити І любими бути І вірити в чудо Або вірити у те Що ми тут не назавжди Що чекає Всевишній Чи, нарешті піднявшись Будувати разом світ Де навколо все справжнє Де в гаях квітнуть вишні Де все рідне, все наше Де для нас настане схід