Де духи ідуть у танець, де місяць нагорі
Там п'яний мексиканець, сидить на цвинтарі
Блідий, як мертве тіло, самотній одинак
Він п'є свою текілу, і він співає так
Люсія, моя люба, я йду в останню путь
Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь!
Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент
Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!
Цю пісню дикий вітер по цвинтарю несе
Та раптом мертвим світлом осяялось усе
Чи це гарячка біла, примара чи дива?
З могили його мила повстала, мов жива
Люсія, моя люба, я йду в останню путь
Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь!
Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент
Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!
Вона до себе кличе, до світу іншого
І сльози на обличчі всихають у нього
Він вірив у кохання до самого кінця
А ми знайшли ізрання на цвинтарі мерця
Люсія, моя люба, я йду в останню путь
Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь!
Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент
Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!
Люсія, моя люба, я йду в останню путь
Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь!
Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент
Життя нас розлучило, життя нас розлучило
Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!
