Забагато

Прагнеш так багато губишся у мегаполісі

Зйомна кімната і на серці як на полюсі

Не розчинитися у натовпі голосів

Стати наче Тоні Старк із коміксів

Коли у колі незнайомців вже кілька років поспіль

Твоя мрія не виходить за межі кількох репостів

Все просто, страх і біль стає нести затяжко

Ти скурюєш тривогу всю за одну затяжку

Життя коротке, щоб губитись в кнопках

Чи муруючи себе у стіни в цегляних коробках

Ти хочеш змін і обіцяєш знову з понеділка

Грає одна і та ж платівка, далі крутишся як білка

Скільки днів так, ти вигадуєш причини

Загадково потираючи лампу аладіна

Забагато це коли живеш наче востаннє

Не встаючи з диванів, дива не є спонтанні

Всі ми прагнем забагато

Забагато мрієм

Забагато хочем

І замало дієм

Ти прагнеш так багато, та пливеш за течією

Ти вигадував причини, задоволений нічиєю

Я нагадування поставлю всім, кому замало дня

Забагато спання, і хто б тебе не спиняв

Все в твоїх руках і скільки б не тинявся ти по вулицях

Роби що обіцяв, все у що віриш, те збудеться

Замало правди, стоп! замало програних боїв,

Замало знань, замало спроб, іноді жодної

Іноді мрій замало, ти підгодовуєш уяву

Розпочато нову справу, замало часу, все так мляво

Це як купляти знов квиток і не сідати у свій поїзд

Пригода, про яку вже не напишуть повість

Хвалитися уявними тріумфами, справжня реліквія

Багато прагнути, не діяти вже як релігія

Відмазки, перепони, причини, вчинки не вдалі

Ти знов заліп в інсті, поки друг тусить в Непалі