Марена

З твоїх очей лине пітьма,

В серці не маєш ні світла, ні зла.

Келих з кісток повний вина

В пошуках того, хто вип' є до дна.

Пряла сама свої вбрання,

В'яжучи з ниток людського життя.

Княжа краса і велич твоя

Страхом наповнюють кожного дня.

Ти приходиш як зима, -

Вся холодна й крижана.

Для усіх ти як біда -

Бліда й невідворотна.

Хто зазирнув в очиці пусті -

Ані на небі а ні на землі.

Страх і чутки повнять дурні -

Врешті ні спокою, ані сім'ї.

Ходиш вночі й кличеш людей,

Хоч сльози краються з твоїх очей:

Твій силует похмурих тіней

Не хоче ніхто коло своїх дверей.

Ти приходиш як жнива,

Та для всіх ти як біда.

Твоє тіло то зима -

Вся холодна й крижана.

І щоночі

Довгих днів

Не знаєш спочин,

Не маєш снів.

То не вітер -

Подих твій,

Ніде дітись

Від твоїх вій.