Біле перо

Тихо летить біле перо

з неба на землю

Між меду трав над молоком білоозерним

Трепетом крил міняться дні стиглого літа

Вже до весни над ті луги нам не летіти

Місяць серпом в ніч постинав серпневі квіти

Байдужий час поруч пройшов але не помітив

Щемливий сон манить теплом

Зрадливе світло

Біле перо звіяв й помчав західний той вітер