Золотава осінь

Осінній жовтий лист кружляє зверху вниз, мені наспівує пісні.

Ти кажеш - не журись, я повернусь колись - не обіцяй цього мені.

І марно не кажи, і не тривож душі, мені лишилися пісні.

І знаєш ти сама, що йде до нас зима, і так далеко до весни.

Золотава осінь розпустила коси і птахом у небо летить.

За тобою буду все життя жаліти і серденько буде боліть.

Золотава осінь йде простоволоса, шепоче мені - зупинись.

І питає вітра, де так довго він баривсь?

Золотава осінь розпустила коси і птахом у небо летить.

За тобою буду все життя жаліти і серденько буде боліть.

Золотава осінь йде простоволоса, шепоче мені - зупинись.

І питає вітра, де так довго він баривсь?

І знову жовтий лист - від осені сюрприз - дарує усміх золотий,

Кажу слова не ті, гублюсь на самоті, лиш на прощання погляд твій.

І марно не кажи, і не тривож душі, мені лишилися пісні,

Бо знаєш ти сама, що йде до нас зима і так далеко до весни.

Золотава осінь розпустила коси і птахом у небо летить.

За тобою буду все життя жаліти і серденько буде боліть.

Золотава осінь йде простоволоса, шепоче мені - зупинись.

І питає вітра, де так довго він баривсь?