Дума про полковника Петра Болбочана

Про Богдана Батька Хмеля, і про Богуна й Нечая,

Про Мазепу і Петлюру, Супруна й Саву Чалого,

Кобзарі складають думи, діти в школах вивчають,

Та ніхто не згадає про Петра Болбочана

Війна була його життям, він бився до загину,

І свою голову поклав за вільну Україну.

Хто не вчить історії, той правди не шукає,

Про славних героїв України забуває.

А я візьму бандуру, та й заграю що знаю,

Про Петра Болбочана думу заспіваю.

Він своє військо вів на Крим, чавити більшовицьких гнид

Щоб Чорноморські кораблі підняли наші прапори -

Болбочане, ти славний козаче!

За тобою Україна плаче.

Пише Отаман Петлюра полковнику листи,

Приїдь же полковнику та на суд до мене.

Не вдоволені тобою депутати й міністри,

Сплять і бачать у кайданах злапаного тебе.

Все буде знову як завжди, як з-поконвік на цій землі

Заки сліпих ведуть сліпці, не поміняється цей світ

Доля склалася зле суд, кайдани й тортури,

Продали ворогам його душу іуди,

Засудили на смерть зрадники й боягузи,

І просрали усе що герої здобули

Болбочане, ти славний козаче!

За тобою Україна плаче.