А десь на нулі

За десять десята. Генделик. Три друга.

Вони тут не вперше і чарка не друга –

Сидять вже давно. Вихідний. Дощ надворі.

Розмова гойдається хвилями в морі,

То вітром підноситься до небосхилу,

То тихо спускається, втративши силу,

На час чергового банального тосту

Про те, що не все однозначно і просто.

А десь на нулі закувала зозуля,

вона рахувала і весни, і кулі,

співала про те, скільки сліз, скільки болю,

як все повертається на свої кола.

Слова блискавиці, слова коливання.

У деяких реченнях знак запитання,

У інших – знак оклику дзвоном розбитим.

Чергова мовчанка – продовжують пити...

А десь на нулі закувала зозуля,

Вона рахувала і весни, і кулі,

Співала про те, скільки сліз, скільки болю,

Як все повертається на свої кола.

Як душі мандрують у стан ембріона.

А далі тире? Чи принаймні хоч кома?

І мамині фобії: їжа і шапка.

Крапка.

А десь на нулі закувала зозуля,

Вона рахувала і весни, і кулі,

Співала про те, скільки сліз, скільки болю,

Як все повертається на свої кола.

А десь на нулі закувала зозуля,

Вона рахувала і весни, і кулі,

Співала про те, скільки сліз, скільки болю,

Як все повертається на свої кола.