Голосами нащадків

Про що ти плачеш моя рідна,

моя ніжна мово

Невже ти чула їхні кроки, знала гріхну змову

Я не боялась, бо любов забрала крила страху

А твоя правда, моя віра були мені дахом

Душа каралась

Але голос не втрачає силу

Я все життя кричу і вчу яка ти в нас красива

Я б рада більше, але чуєш стихнув крик зозулі

Та знай- любов до тебе не зупинить жодна куля

Не дивися на мене-

я не крикну «Тривога»

Рушай небо на мене!

Я навідаю Бога!

Відбери мені мову

На камінні площадки

Та я буду кричати..

голосами нащадків!

Не плач за мною, я не стихну

як не стихне Мова

Ти ж тільки там її люби,

плекай вкраїнське слово

Не забувай, вона не засіб,

а твоє коріння

Твій вірний спосіб, прорости

через сухе каміння

Лиши на згадку добре слово

Оберемок квітів

Пообіцяй що нашу мову

Та й почують в світі!

Пообіцяй, що берегтимеш

Її як зіницю

Бо бачить Бог, між нами є різниця