для маре

Довга волосінь

Тягне руки з берегу до дна

Тут більматі тут

Тут колись була

Бачила повзла

Крізь нові щілини у піску

Ліскою тягнусь кричу

Ніяк до берега не докручу

Маре собі мене затягне навіки

Чого б не зазирнуть, але

Чого б і не піти?

З гаку на гачок

Зменшуючи сили течії

Тут строкаті тут

Тут були сліди

Босий у піску

Колихаючись назад вперед

З місця зрушити боюсь

І впасти знову тут але

Маре собі мене затягне навіки

Чого б не зазирнуть, але

Чого б і не піти?

Веде собі мене щоби в кишенях залягти

Чого грузить себе, коли

Чогось бракуєш ти?