Підвіконня

Мов сльози щастя навесні

Тебе не втомлюють дива

Висмоктуючи темні дні

Ти повертаєшся нова

У вікна барабанить дощ

Він заспокоює кота

На пічці достигає борщ

І закінчилася війна

Повно

У собі тримати невгамовні

Зовні

Чудернацько переповнені

Бавовни

Аж до обрії лоскочуть

Підвіконня

Розмальованих людей

За наприродну силу сну

Ми віддамо усі слова

За тишу невимовну ту

Шо між руками проплива

На захід від життєвих хвиль

Не порушаючи права

Зібравши щастя звідусіль

Ми розмалюємо життя

Повно

У собі тримати невгамовні

Зовні

Чудернацько переповнені

Бавовни

Аж до обрії лоскочуть

Підвіконня

Розфарбованих ідей

Повно

У собі тримати невгамовні

Зовні

Чудернацько переповнені

Бавовни

Аж до обрії лоскочуть

Підвіконня

Розмальованих людей