Кайдани

Живем кожен своє життя, ми наче граємо ролі,

Напевно, в нас з тобою різні матриці долі.

Чи то ти не той, чи то я не я?

Куди нас завела дорога? Хочу все забути я.

І ти тепер, як вода, впадаєш в моря і тонеш у моєму океані.

І я тепер не твоя, на серці броня лишилась, щоб загоїти всі рани.

Давай дзвони – я телефон не візьму, пиши мені – тебе ігноруватиму.

Я хотіла щастя, та його не знайду,

Кайдани, що створив ти, розриватиму.

Давай дзвони – я телефон не візьму, пиши мені – тебе ігноруватиму.

Не на щастя поруч ти, а на біду,

Кайдани, що створив ти, розриватиму.

І надто пізно даруєш квіти.

Я для тебе все, а що зробив ти?

Так хотіла щастя, та його не знайти.

Любиш ти троянду – терпи і шипи.

Давай дзвони – я телефон не візьму, пиши мені – тебе ігноруватиму.

Я хотіла щастя, та його не знайду,

Кайдани, що створив ти, розриватиму.

Давай дзвони – я телефон не візьму, пиши мені – тебе ігноруватиму.

Не на щастя поруч ти, а на біду,

Кайдани, що створив ти, розриватиму.