МИНАЮТЬ ДНІ

Минають дні, за ними — ночі.

Ми не одні — ти чуєш, Отче?

Дитячий сміх і галас суму…

Хто ж переміг, зустрівши думу?

Я положив за волю життя,

Щоб не тужили по крові браття.

Рідні поля і золотий степ —

Уся земля, прийми ж до себе.

Не плачте, мамо, і не кричіть, тату.

Страху не мав — тому і дав вам

Усе, що є, і що ще буде…

Лише мене ви не забудьте.

Ви не забудьте…

Коли пройде зима холодна —

Не ждіть мене, бо доля — годна.

Я повернусь уже іншим шляхом —

Я птах, й несусь додому махом.

І хоч кров ллє по серцю й грудях —

Немає сил вже дати людям…

Тому простіть і пам’ятайте:

Я загублюсь — ви не шукайте.

Ви не шукайте…

Не плачте, мамо, і не кричіть, тату.

Страху не мав — тому і дав вам

Усе, що є, і що ще буде…

Лише мене ви не забудьте.