Мексиканець

Де духи ідуть у танець, де місяць нагорі

Там п'яний мексиканець, сидить на цвинтарі

Блідий, як мертве тіло, самотній одинак

Він п'є свою текілу, і він співає так

Люсія, моя люба, я йду в останню путь

Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь!

Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент

Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!

Цю пісню дикий вітер по цвинтарю несе

Та раптом мертвим світлом осяялось усе

Чи це гарячка біла, примара чи дива?

З могили його мила повстала, мов жива

Люсія, моя люба, я йду в останню путь

Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь!

Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент

Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!

Вона до себе кличе, до світу іншого

І сльози на обличчі всихають у нього

Він вірив у кохання до самого кінця

А ми знайшли ізрання на цвинтарі мерця

Люсія, моя люба, я йду в останню путь

Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь!

Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент

Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!

Люсія, моя люба, я йду в останню путь

Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь!

Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент

Життя нас розлучило, життя нас розлучило

Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!