Знову місяць блукає зоряним небом

Знову чую крізь сон тихі кроки твої

Я не знаю тебе, я не знаю про тебе

І для чого приходиш з далеких тих днів?

Так багато у тебе хотів запитати

Та напевно, як завжди, не вистачить слів

Скільки повзати ще нам, а не літати

І для чого приходиш з далеких тих днів?

Ти мені пробач я колись народився в свої країні

Ти мені пробач я живу ніби вдома, але як емігрант

Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині

Ти мені пробач незнайомий мій брат

Ніби все у нас є, більше навіть не треба

Синє небо і жовте колосся ланів

А насправді ми просто тікаєм від себе

Ти про це нагадав нам з далеких тих днів

Ти мені пробач я колись народився в свої країні

Ти мені пробач я живу ніби вдома, але як емігрант

Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині

Ти мені пробач, незнайомий мій брат

І навіки віків, повсякчас і нині

Будуть дивитися в нас твої очі сині

Березові хрести і земля у руїні

І останні слова: "Слава Україні!"

Ти мені пробач я колись народився в свої країні

Ти мені пробач я живу ніби вдома, але як емігрант (емігрант)

Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині

Ти мені пробач, незнайомий мій брат