Два Трансатлантичні Сонети (Live)

Слухай мене

Слухай мене крізь сон

Сім часових поясів як Венерин пояс

В синім світаннім вікні надимає портьєру мусон

І жалюзі планками бряжчать раз по раз

Раз по раз

Пахне морем і вітром і трошки псом

Перевернешся вві сні і літак проминає полюс

В тьмі гаража ув авті нанесений нами пісок

З пляжу нічного у червні пускає озиму прорісь

Як простирадло бгається в складки Земля

Спить на ній хлопчик важке золоте джмеля

Згустком бринючого сонця завмерли на щоках вії

Сняться йому слова із далеких мет

Дотики у словах як в закритих комірках мед

А поза тим він значень не розуміє

Не розуміє

Вранішній гін по завулку немов по каньйонному дні

Траса за рогом грімка наче меблю сунуть опостінь

О пригадай на бігу захлинаючись од вогнів

Нам підступала під горла нічна дорога на Бостон

Буде зима

Буде не знаю що

Снів

Гулом солодким наскрізно нитимуть кості

І добіжиш до кінця не заповнених мною днів

І зрозумієш що час усього лиш повторений простір

Простір

В пам\'яті світло лиця як в шклянім яйці

Рік вигоряє підпалений з двох кінців

Чистим як спирт невгасимим вогнем спіткання

І темномовну книжчину поволі хлопчик горта

Вільгість вповзає під шкіру і ніжну гортань

Вірші ворушать цілунками і ковтками

Вірші ворушать цілунками і ковтками

Вірші ворушать цілунками і ковтками

Слухай мене

Слухай мене крізь сон