Я так люблю не напрягатись, коли мені усе до сраки,

Роблю свою справу, хай далі гавкають собаки,

Караван іде вперед, мене влаштовує маршрут,

Я не намагаюся відразу бути там і тут.

Я насолоджуюсь тим місцем де перебуваю,

Я знаю, якщо мене щось не задовольняє,

Я не б‘ю верблюдів, не сварюся з тими, хто ними керує,

Кожен з них так, як і я, просто подорожує.

Ніхто не винен в тому, що погана погода,

Чи складна дорога, чи ніби Бог надто строгий...

Питання не у чиїйсь вині, поганого просто немає

Коли за всім уважно спостерігаєш.

Помічаєш, що сьогодні і завтра, одні й ті самі речі

По інакшому відображають плин життєвих течій.

Сьогодні це добре, завтра це погано,

Сьогодні не хочеш це їсти, завтра для тебе це як з неба манна.

Я не напрягаюсь... Я не нервуюсь...

Я насолоджуюсь, я тусуюсь...

Я маю те що люблю, бо люблю все що маю,

В усіх перепрошую, і пробачаю.

Я не напрягаюсь... Я не нервуюсь...

Я насолоджуюсь, я тусуюсь...

Я маю те що люблю, бо люблю все що маю,

В усіх перепрошую, і пробачаю.

Так багато тих, хто хоче дізнатись що буде далі,

Аби знати наперед які сьогодні вдягнути сандалі...

Хочуть на старті знати, як фінішують на ралі,

Щоб зрозуміти - треба сильніше тиснути педалі!

Так мало віри у свої сили і Божу ласку,

Скептики не знають, що життя може бути як казка!

Так багато тих, хто заплутався у власних масках,

Замість впевненості в перемозі, бояться поразки.

Так багато песимістів дефіс пропагандистів,

Їх наміри не щирі, їх погляди нечисті,

Я співчуваю їм і я за них молюсь,

Та я продовжую свій шлях, вперед рухаюсь, вперед дивлюсь.

Я не боюсь, або принаймні не боятись вчусь,

І я клянусь, я буду там де хочу, я проб‘юсь!

Так! Я веселюсь! Я щасливий, я радію,

Я назад не повернусь, я крокую до мрії!

Я не напрягаюсь... Я не нервуюсь...

Я насолоджуюсь, я тусуюсь...

Я маю те що люблю, бо люблю все що маю,

В усіх перепрошую, і пробачаю.

Я не напрягаюсь... Я не нервуюсь...

Я насолоджуюсь, я тусуюсь...

Я маю те що люблю, бо люблю все що маю,

В усіх перепрошую, і пробачаю.

Мене збивають з пантелику й до якихось бздурів агітують,

Я себе на краще налаштовую, а мене провокують.

Кайфую від процесу, а мене хочуть переконати,

Що варто не на це увагу звертати, а на результати!..

.. п‘яте, десяте... Стільки порожніх слів,

Розмов порожніх так багато!

Радять, консультують, підганяють, кіпішують,

Нав‘язують такі думки, що навіть на них не працюють.

Бояться всіх і всього: себе, людей, Бога,

В них всюди небезпека, ризик, загроза, тривога...

Хочуть і мене налякати, питається: «Якого?!?»

Вам мало свого? Чи у вас нема нічо святого?

Я обираю не боятися, а знати!

Я обираю не говорити, а працювати!

Я обираю не плакати, а висновки робити!

Я обираю себе, усіх і все любити

Я не напрягаюсь... Я не нервуюсь...

Я насолоджуюсь, я тусуюсь...

Я маю те що люблю, бо люблю все що маю,

В усіх перепрошую, і пробачаю.

Я не напрягаюсь... Я не нервуюсь...

Я насолоджуюсь, я тусуюсь...

Я маю те що люблю, бо люблю все що маю,

В усіх перепрошую, і пробачаю.