Ти З Любови Собі Не Жартуй

Як почуєш серця зов,

Як заграє скорше кров,

Не турбуйся, не лякайся,

Бо це любов,

А любов – це річ дивна,

Незбагнута, чарівна,

Їй опертися не в силі

Ні ти, ні я...

Ти з любови собі не жартуй

І з моїх почувань не шуткуй,

Бо що сталось мені, може статися й тобі,

І за це ти мене не винуй,

Бо не знати години, ні дня,

Як в один такт заб'ються серця,

Не поможе тоді вже ніщо й ніхто тобі,

Як до тебе любов завіта.

Не жартуй над коханням.

Це, може, востаннє

Ти бачиш ці очі,

Торкаєш ці руки.

Це серця подвоєний стукіт.

І ночі, і крила, і спогади ранні.

Прошу, не жартуй, не жартуй над коханням.

Ти з любові собі не жартуй

І з моїх почувань не шуткуй.

Те що сталось мені, може стати й тобі

І за це ти мене не винуй.

Бо не знати години, ні дня,

Як в один такт заб'ються серця.

Не поможе тоді вже ніхто тут тобі,

Як до тебе любов, як до тебе любов завіта,

Любов завіта.

Ти з любови собі не жартуй

І з моїх почувань не шуткуй,

Бо що сталось мені, може статися й тобі,

І за це ти мене не винуй,

Бо не знати години, ні дня,

Як в один такт заб'ються серця,

Не поможе тоді вже ніщо й ніхто тобі,

Як до тебе любов завіта.